"Перуджійська легенда"

В "Перуджійській Легенді" також також говориться про Франциска та свято Різдва Христового:
[1669] 110. "...Ми, що жили з Франциском і написали ці спомини, свідчимо, що ми чули, як він часто казав: "...А також, щоб всі мери міст і пани фортець та сіл, були зобов"язані кожного року, в день Різдва Господнього, заохочувати людей кидати пшеницю та інше зерно на вулиці, поза містами та селами, щоб в такий урочистий день птахи, передусім жайворонки, мали що їсти. Нехай імператор також дасть наказ, задля пошани до Сина Божого, положеного тієї ночі блаженною Дівою Марією в годувальницю поміж волом й ослом, щоб в Різдво давалось їжу щедро братам волам і ослам. А також, в це свято, убогі нехай будуть добре забезпечені їжею від заможних людей".
Франциск мав у відношенні до Різдва Господнього більше побожності, ніж до будь- якого іншого свята року. Дійсно, хоча Господь здійснив наше спасіння в інші урочистості, казав Святий, однак це від дня свого народження Він зобов'язався нас спасти. І хотів, щоб в Різдво кожен християнин ликував у Господі і щоб, з любові до Нього, котрий дав нам всього себе, був щедрим не тільки з потребуючими, але також зі звірями та птахами...".

"Друге житіє" Томи з Челяно

"Друге житіє" Томи з Челяно, 151 розділ "Його побожність до Різдва Господнього і як хотів, щоб в такий день неслось допомогу всім":
[787] 199. "Понад усі інші урочистості, святкував з невимовним старанням Різдво Дитини Ісус, і називав святом свят день, в який Бог, ставши маленьким хлопчиком, смоктав з людських грудей. Цілував з жадібною душею образ того дитячого тіла і співчуття Дитини, виливаючись в серце, казало також лепетати слова солодкості, як це роблять дітей. Це ім"я було для нього солодким як сот меду (пор. Прип 16, 24) в устах.

Одного дня брати дискутували разом, чи залишався обов"язок не їсти м'яса, бо в той рік Різдво припадало в п'ятницю. Франциск відповів брату Моріко: "Ти грішиш, брате, називаючи п'ятницею день, в який народилася для нас Дитина (пор. Ісая 9, 5). Бажаю, щоб в день, як цей, навіть стіни їли м'ясо, і якщо це неможливо, то принаймні нехай вони будуть намащені назовні".
[787] 200. Бажав, щоб в цей день, убогі і жебраки були насичені (пор. 1 Сам 2, 5) багатими, і щоб воли й осли отримали порцію їжі та сіна, щедрішу звичайного. "Якщо зможу говорити з імператором, - говорив, - попрошу його видати генеральний едикт, щоб всі ті, котрі мають таку можливість, повинні розсипувати по дорогах пшеницю та зерна, щоби в день так великої урочистості птахи і особливо брати жайворонки мали їх в достатку".
Не міг думати без плачу про те, в якій бідності знайшлась в той день убога Діва. Одного разу, коли він сидів за обідом, один з братів припомнив йому убогість блаженної Діви та бідність Христа, її Сина. Відразу встав від столу, вибухнув плачем болю, і з обличчям, омитим слізьми, з'їв решту хліба на голій землі.
Тому називав убогість царською чеснотою, бо засіяла великим сіянням в Царі і в Цариці. І дійсно, брати, зібрані на Капітул, запитали в нього, яка чеснота чинить персону більш дружелюбною Христу: "Знайте, - відповів, майже відкриваючи тайну свого серця, - що убогість - це спеціальна дорога спасіння. Її плоди численні, але лише де-котрими добре знані".

· На початок · Особистості · св. Франциск · Легенди · Гімни і молитви ·