Франциск і Святе Письмо

[1054] 3. ... Слухаючи його (Бернарда), слуга Божий (Франциск) відчув себе наповненим потіхою Святого Духа, бо зачав був свого першого сина, і вигукнув: "Подібну пораду ми повинні попросити в Бога!" (Бернард постановив залишити світ і наслідувати приклад Франциска, тому й звернувся до нього з питанням, що йому треба робити).
Так як був вже ранок, увійшли в церкву святого Миколая. Після молитви Франциск, побожний преклонник Трійці, три рази відкрив книгу Євангелії, просячи Бога, щоб три рази підтвердив намір Бернарда.
За першим відкриттям наштовхнувся на уривок, що каже: "Якщо хочеш бути досконалим, йди, продай все те, що маєш, і дай його убогим" (Мт 19, 21).
За другим: "Не несіть нічого під час подорожі" (Лк 9, 3).
За третім: "Хто хоче йти за Мною - нехай відречеться самого себе, візьме свій хрест і наслідує мене" (Мт 16, 24).
"Таке, - сказав Святий, - життя і устав наше і всіх тих, хто захоче доєднатись до нашої товариства. Йди, отож, якщо хочеш бути досконалим (Мт 19, 21), і вчини так, як чув". (див. паралельне місце в ФД 1431 - трошки нижче).



[1061] 8. Побачивши, що число братів помалу росло, служитель Христа написав для себе і для своїх братів, простими словами, формулу життя, в якій, поклавши як невід"ємний фундамент дотримання святої Євангелії, вставив де-які малі речі, що видавались необхідними для того, щоб жити одностайно...
(Це повстання Уставу. З однієї сторони, він був необхідний для того, щоб отримати затвердження цього способу життя Папою Римським. З іншої сторони, Франциск виражає свідомість того, що цей Устав - новиина в порівнянні зі старими монашими Уставами).



[1072] 5. Після цих подій, Франциск, пастир маленького стада (пор. Лк 12, 32), натхнений благодаттю Божою, привів своїх дванадцятьох братів до Святої Марії Порціунколі, тому що хотів, аби Орден менших ріс і розвився під опікою Божої Матері, там, де, за її заслугами, мав свій початок.
Там, понадто, він став глашатаєм Євангелії. Бо розпочав проходити міста й села (Мт 9, 35) і проголошувати царство Боже (Лк 9, 60), не основуючись на переконливих промовах людської мудрості, але на прояві духа і сили (1 Кор 2, 13).
Тим, хто його бачив, здавався людиною іншого світу: кимось, хто розум та обличчя завжди мав повернуті до неба, силкувався притягнути всіх догори.
Відтоді виноградник Христа розпочав давати запашні паростки приємного запаху Господнього, і щедрі плоди з ніжними квітами благодаті й святості (Сир 24, 23).




[1187] 1. Невтомне посвячення молитві, разом з безперервним практикуванням чеснот, допомогли осягнути чоловікові Божому так велику ясність духа, що, навіть не здобувши компетентність в святих Писаннях через навчання та людську ерудицію, однак, освітлений сіяннями світла вічного, вивідував глибини (пор. Йова 28, 11) Писань чистим і витонченим інтелектом.
Його інтелігентність, чиста від будь-якої плями, проникала секрети тайн, і де знання вчителів залишається назовні, він входив з почуттям закоханого.
Читав час від часу святі книги і затримував стійко відтиснене в пам"яті те, що один раз засвоїв: тому безупинно розжовував з ніжною побожністю те, що почув був уважним розумом.

[1188] Одного разу брати запитались чи він був би задоволеним, якщо освічені особи, що вступили в Орден, зайнялись вивченням Писання; і він відповів: "Я був би задоволеним, так; тільки, однак, за прикладом Христа, про якого читається не стільки, що Він вчився, скільки молився, не занедбали віддаватись молитві і щоб вчились не стільки для того, щоб знати як потрібно говорити, але для того, щоб практикували вивчене, і тільки після цього пропонували іншим. Хочу, щоб мої брати були учнями Євангелії і просувались у пізнанні правди, щоб одночасно рости в чистоті простоти. Таким чином не роз"єднають простоту голубки від обережності змія, які неперевершений Учитель поєднав своїм благословенним словом".

[1189] 2. Запитаний в Сієні одним ченцем, доктором святої теології, щодо де-яких уривків важкої інтерпретації, розкрив тайни Божої мудрості з такою прозорістю доктрини, що той експерт залишився дуже враженим і, повний подиву, вигукнув: "Воістину теологія цього святого отця парить, як орел в польоті, на крилах чистоти і контемпляції; в той час як наше знання човгається черевом по землі".
Наскільки він був недосвідченим в мистецтві промови (2 Кор 11, 6), все ж, повний знання, розв"язував вузол сумнівів і виносив на світло укриті речі (Йова 28, 11). І це не алогічне, що Святий мав був в дарі розуміння Писань, так як описував їх правду у всіх своїх вчинках, бо був досконалим послідовником Христа, і мав в собі їхнього автора, бо був переповнений Святим Духом.




[1431] 29. Закінчивши молитву, Франциск взяв книгу Євангелій ще закриту і, вклякнувши перед вівтарем, відкрив її. Й відразу його око натрапило на пораду Господню: Якщо хочеш бути досконалим, йти і продай всі твої блага і роздай їх убогим, і матимеш скарб на небі (Мт 19, 21). Франциск, після того, як прочитав уривок, був дуже радий і подякував Богу.
Але, справжній поклонник Трійці, хотів підтримку трьох свідків; тому відкрив книгу другий і третій рази. За другим разом зустрів цю настанову: Не носіть нічого у ваших подорожах (Лк 9, 3), і тд.; і за третім разом: Хто хоче наслідувати Мене, нехай зречеться самого себе (Лк 9, 23) і тд.
За кожним відкриттям книги Франциск дякував Богу, котрий підтверджував ідеал, давно ним уподобаний. За третім підтвердженням, йому показаним, сказав Бернардові і Петрові: "Браття, ось життя і устав наш і всіх тих, хто забажає приєднатись до нас. Йдіть, отож, і чиніть те, що почули".

[1432] Пішов мессер Бернард, що був дуже багатим, і продав весь свій маєток і отримав за нього багато грошей, які роздав цілковито убогим міста. Також Птро виконав пораду Божу, наскільки йому було можливо.
Відказавшись всього, обидвоє вдягли рясу, що Святий взяв не так давно, після того, як полишив одяг пустельника. І від того часу жили з ним за формою святої Євангелії, як Господь їм вказав.
Таким чином Франциск міг написати у своєму Завіті: "Сам Господь мені об"явив, що я повинен жити за формою святої Євангелії".


[1468] 57. ...Був невтомним в заохоченні братів до вірного дотримування Євангелії та Уставу, як були обіцяли, і особливо показуватись шанобливими та відданими літургійним богослужінням і церковним порядкам, слухаючи старанно Месу, поклоняючись з найбільшою побожністю Тілові Господньому. Бажав, щоб були в особливий спосіб шановані священики, котрі подають таїнства так поважні й величні: де б їх не зустріли, повинні були похилити голову перед ними і цілувати їх руки; а коли бачили їх верхом на коні, вимагав, щоби цілували їх руки, та не тільки, але навіть копита коня, на якому ті сиділи, з пошани до святої влади, якими позначені міністри (слуги) Бога.

Далі ===>