Святий Франциск і піст

<=== Поперед.

Легенда Трьох Товаришів

Розділ ХІV
Про Капітул, що звершувався два рази в рік
в місці Святої Марії Порціункольської

[1470] 59. Франциск докоряв своїм братам, надмірно суворих щодо себе, які доходили до виснаження з причини чувань, постувань, молитв і тілесних покут. Де-котрі бо, аби присмирити жар почуттів, накладали муки так жорстокі, що здавались натхненими самогубством. Чоловік Божий забороняв подібні крайнощі, застерігаючи тих братів з люб"язністю та закликаючи до здорового глузду, лікуючи їхні рани ліками мудрих повчань...

Перуджійська Легенда

Проти лицемірства

[1588] 40. Щось подібного сталось іншого разу, коли чинив піст святого Мартина в одному скиті. Так як олія була шкідлива для Франциска в його хворобах, брати приправляли салом іжу, що йому готували. Коли закінчився піст, розпочав такими словами проповідь до натовпу, зібраного недалеко від того скиту: "Ви прийшли до мене з великою побожністю і вважаєте мене святою людиною. Але я визнаю Богу і вам, щоб під час цього посту я споживав їжу, приправлену салом".
Ставалось часто, що, коли брати чи друзі братів, коли Франциск їв з ними, підносили йому якусь особливу страву з огляду на його стан здоров"я, то він спішив заявляти, вдома чи в гостях, перед братами та перед людьми, що не знали цієї подробиці: "Я їв цю їжу". Не бажав, щоб залишалось укритим від людей те, що було знане очам Божим.
В будь-якому місці знаходився, в товаристві братів чи світських, якщо йому траплялось мати дух стривожений пихою, зарозумілістю чи іншою вадою, в ту ж мить визнавав це перед ними, жорстоко, без шукання виправдань. Щодо цього одного разу довірився своїм друзям: "Я бажаю жити в близьких відносинах з Богом в скитах та в інших місцях, де проживаю, так як би був на очах людей. Якщо люди вважають мене святим і я не вів би життя, що личить святому, то був би лицеміром".
Одного разу, зимою, із-за його хвороби селезінки та із-за холоду, що переносив у шлунку, один з товаришів, що був його "настоятелем", придбав вовчу шкіру і попросив у нього дозволу пришити її всередині туніки, над шлунком та селезінкою, щоб захистити їх від великого холоду. Франциск в кожен період життя, відколи розпочав служити Христу аж до дня смерті, не бажав мати ані вдягати як тільки одну туніку, штопану коли він цього хотів. Отод він відповів: "Якщо хочеш, щоб я носив під тунікою цю шкіру, то приший назовні кусок тієї самої шкіри, аби люди добре бачили, що всередині я маю хутро".
Так й було зроблено. Але він не поносив її довго, хоча була йому й необхідною для здоров"я.

Ось тексти, що відносяться до святого Франциска. Далі розміщені тексти, пов"язані зі святою Кларою, а також розділ "Про піст" Уставу братів та сестер Ордену Братів Покаяння (сьогоднішній Францисканський Орден Світських - ФОС).

Далі ===>