Ґреччо (Greccio)

Вітруальна прогулянка про реальних місцях


Коли підніматися сходами від зупинки, то найближче від входу розташоване саме найважливіше історичне місце цього францисканського місця, а саме каплиця Вертепу. Збудована у 1218 році на тому місці, де святий Франциск вперше так незвичайно святкував Різдво Христове. На місці, де були ясла, встановлено вівтар, над яким видно фреск з XIV ст. Школи Джотто, на котрому зображено вифлеємське різдво та різдво в Ґреччо. Пройшовши вузьким коридором, можна відвідати первісне місце проживання братів. Як відомо, Франциск не вживав до цих місць слова “монастир”, тому й ми будемо його уникати. Як це чітко видно, відвідуючи подібні місця, брати не будували класичних монастирів. Це були частинки природи, пристосовані до перебування. У даному випадку, сам Франциск та його товариші, а потім наступні покоління францисканців, трошки пристосували природні заглиблення в скелі, щоб там можна було укритися від негоди. Тут нема комфортних келій, а дуже прості умови, суворі. Близько до природи та близько до Бога, в дусі покути, як наголошував святий Бідняк з Ассізі. В Ґреччо можа побачити камін, де брати могли зігрітися, та рефекторій, тобто їдальня, де брати збиралися на спільні трапези, приготовлені з щедрості Пані Убогості через прошення милостині. Тут Франциск теж засоромив своїх братів за незвичну багатість великоднього столу (текст з Францисканських Джерел знадете на наступній сторінці).
Потім паломник відвідує Dormitorio, тобто місце, де брати спали. Завдовшки 7 метрів та широкий від 1,40 до 2 метрів, це більш-менш рівне місце на скелі, де брати відпочивали. На стіні хрестики, що позначали місце окремих братів. В кінці, трошки окремо, вказується місце, де відпочивав сам святий засновник.
Піднімаючись до древнього храму, можна побачити погріб св. Франциска та дерев'яний амвон святого Бернардина Сієнського. По дорозі теж відвідується древній дорміторій святого Бонавентури з Баньйореджо, Генерального Міністра Ордену (1257-1274), якого по праву називають другим засновником Ордену. Прості кімнатки, все з дерева. Вказуються кімнати самого святого Бонавентури та святого Бернардина Сієнського.
Виходиться зверху до невеличкого храму, побудованого в XVII ст. В ньому стоїть велика підставка під літургійну книгу — пюпітр (подібний до аналою у візантійській традиції), з якої разом молилися брати, разом з усім необхідним для цього. Звертає на себе увагу також дерев'яне розп'яття з XVIII ст.
Звідти проходимо до найстарішої частини храму, про який згадують біографи святого, коли описують різдвяні події в Ґреччо. Храм був дедикований святому Франциску і побудований саме в рік його канонізації, тобто в 1228 р. Тут бачимо первісний так званий капличний хор братів з подібним пюпітром та пристосуваннями для спільного читання літургійних текстів. Якщо дивитися на вівтар, то з лівого боку видно фреску з фігурою святого Франциска, що отримує прощення гріхів в недалекому містечку Поджо Бустоне.
Вийшовши на маленьку площу, відвідується новий храм, побудований в 1959 році. Просте внутрішнє оформлення з каменю надає особливої атмосфери зосередження на тому, що є суттєве, та пригадує ту крайню убогість, в якій прийшов на цей світ Божий Син. В храмі розміщена постійна виставка різдвяних вертепів, а в самому храмі, дякуючи особливому привілею, можна кожного дня звершувати Месу з дня Різдва Христового.
Окремо, поза храмом, можна відвідати місце самотності святого Франциска та місце, де 32 роки жив блаженний Йоан з Парми, сьомий Генеральний Міністр Ордену.
Не забудьте подивитися навколишній пейзаж з прекрасним видом на Реатинську долину, так дорогу для святого з Ассізі. Тексти з Францисканських Джерел, що говорять про святого Франциска та Різдво, дивися тут.

« Поперед.

- 7 -

Наступ. »