Останні місяці свого земного життя о.Мартиніан прожив у спокійній атмосфері своєї улюбленої Городківки. Хоча не міг вже самотужки брати участь в святій Месі у храмі, але завжди слухав її по радіо (на щастя, радіо в його кінматі ловило хвилі мікрофонів) та приймав Святе Причастя. Оточений він був турботою особливо брата Марцеліна Кушніра, який, живучи через двері, о кожній порі дня та ночі готовий був допомогти отцю Мартиніану. До нього часто навідувались гості - парафіяни, колишні парафіяни, брати, священики, єпископи.
Серце нашого Патріарха перестало битися у день його святого покровителя, святого Мартиніана, 2 липня 2009 року. Перехід до вічності відбувся після прийняття таїнства намащення хворих та отримання Віатику. Сестра смерть забрала його ввечері, щоб іменини святкувати вже з Богом.
Урочиста похоронна Меса 4 липня зібрала тих, для кого світлої пам"яті о.Мартиніан був братом, священиком чи просто людиною. Він завжди і для всіх був Людиною.
Поховано о.Мартиніана біля костьолу в Городківці, якій присвятив він більшість свого священицького життя, як він сам цього бажав. Нехай Господь прийме його до свого Царства!