| Головна | Францисканські святі | Францисканська думка | Новини сайту | Напиши |
Дунс Шкот - De immaculata conceptione matris Christi 1
|
|
De immaculata conceptione matris Christi
1. Ibi [in coelo] sunt aliqui Beati qui nunquam fuerunt inimici actualiter peccato actuali, ut multi innocentes; et multi alii qui aliquando fuerunt inimici, ut mortaliter peccantes, et postea poenitentes. Est etiam ibi Beata Virgo Mater Dei, quae nunquam fuit inimica actualiter ratione peccati actualis, nec ratione originalis. 2. Arguitur ex excellentia Filii sui, in quantum redemptor, reconciliator et mediator fuit, quod ipsa non contraxit peccatum originale. Perfectissimus enim mediator habet perfectissimum actum mediandi possibilem respectu alicuius personae, pro qua mediat; sed Christus est perfectissimus mediator; ergo Christus habuit perfectissimum gradum mediandi possibilem respectu alicuius creaturae sive personae, respectu cuius erat mediator; sed respectu nullius personae habuit excellentiorem gradum quam respectu Mariae; igitur etc.; sed hoc non esset, nisi meruisset eam praeservare a peccato originali. Quod probo tripliciter: Primo per comparationem ad Deum cui reconciliat; secundo, per comparationem ad malum a quo liberat; tertio per comparationem ad obligationem personae quam reconciliat. Nullus summe vel perfectissime placat aliquem pro offensa contrahenda, nisi posset praevenire ne illi offendatur; nam si iam offensam placat, ut remittat, non perfectissiine placat; ergo Christus non perfectissime placat Trinitatem pro culpa contrahenda a filiis Adae, si non praeveniat ut alicui Trinitas non offendatur, et per consequens aliqua anima alicuius filii Adae non habeat culpam talem; et possibile est, quod non habeat culpam. Ex secunda via arguitur dupliciter: Primo, quia perfectissimus mediator meretur amotionem omnis poenae ab eo quem reconciliat; sed culpa originalis est maior poena quam ipsa carentia visionis divinae... quia peccatum est maxima poena naturae intellectualis inter omnes poenas eius; igitur si Christus perfectissime reconciliavit, istam poenam gravissimam meruit ab aliquo auferri; sed nonnisi a Matre. Confirmatur istud per exemplum: quia si filio Adae esset maxima poena regem contra eum offendi, nullus eum perfectissime reconciliaret, nisi auferret ab eo non tantum exhereditationem, sed etiam esse inimicum regis. Ex eadem via arguitur secundo sic: Christus immediatius videtur fuisse reparator et reconciliator noster a peccato originali quam actuali, quia necessitas incarnationis, passionis etc. assignatur communiter ex peccato originali; sed supponitur communiter, quod ipse fuit ita perfectus mediator respectu alicuius personae, puta Mariae, quod eam praeservavit ab omni peccato actuali; igitur similiter a peccato originali. Ex tertia via arguo sic: Persona reconciliata non summe obligatur mediatori, nisi ab ipso summum bonum habeat, quod potest per mediatorem haberi: sed innocentia illa, scilicet praeservatio a culpa contracta vel contrahenda potest per mediatorem haberi; ergo nulla persona summe tenebitur Christo, ut mediatori, si nullam praeservavit a peccato originali. Et si dicas, quod aequaliter tenetur persona, cui remittitur peccatum, quantum persona, quae praeservatur a peccato... [dico]: excellentius beneficium est praeservare a malo quam permittere incidere in malum, et ab eo postea liberare. Videtur etiam, quod cum Christus multis animabus meruerit gratiam et gloriam, et pro his sint Christo debitores ut mediatori, quare nulla anima erit ei debitrix pro innocentia? Et quare, cura omnes Angeli beati sint innocentes, nulla humana anima erit innocens in patria, nisi sola anima Christi? Cum... maius bonum sit innocentia perfecta quam post lapsum culpa remissa, maius bonum sibi [i. e. Mariae] conferebatur praeservando ipsam ab originali, quam si postea fuisset purgata. 3. Ratio quae accepta fuit ex his quae apparent in Maria non videtur concludere. Quod enim arguitur primo de infectione carnis propter seminationem, non arguit, secundum viam Anselmi de peccato originali, quae tacta fuit dist. 32 libri secundi. Aut dato quod sic contrahatur peccatum originale communiter: sicut ista infectio carnis manens post baptismum non est necessaria causa, quare maneat peccatum originale in anima; sed, ipsa anima manente, peccatum originale deletur per gratiam collatam illi; ita posset in primo instanti, quod non esset causa necessaria infectionis animae, sed gratia deleret culpam in anima. Similiter [dicitur]: Ipsa habuit poenas communes naturae humanae, ut sitim, famem et huiusmodi, quae infliguntur nobis propter peccatum originale.... [Ergo] et ipsa non erat innocens. Aliud de passionibus Mariae non concludit. Potest enim mediator reconciliare aliquem, ut auferantur ab eo poenas sibi inutiles, et relinquatur in poenis sibi utilibus; originalis culpa non fuisset utilis Mariae; poenae temporales tanien fuerunt utiles, quia in eis meruit; igitur etc. Dicitur communiter: Si Beata Virgo non contraxisset originale, non indiguisset redemptore, nec ipse sibi ianuam, [coeli] aperuisset, quia non fuisset sibi clausa; non enim clauditur nisi propter peccatum et maxime originale. Per idem patet ad rationes factas pro prima opinione, quia Maria maxime indiguisset Christo ut redemptore; ipsa enim contraxisset originale peccatum ex ratione propagationis communis, nisi fuiseet praeventa per gratiam mediatoris; et sicut alii indiguerunt Christo, ut per eius meritum remitteretur eis peccatum iam contractum, ita Maria magis indiguit mediatore praeveniente peccatum, ne ipsa contraheret. Ad aliud de aperitione ianuae patet: quia ianua fuit sibi aperta per meritum passionis Christi praevisae et acceptae specialiter in ordine ad hanc personam, ut propter illam passionem nunquam huic personae inesset peccatum, et ita nec aliquid propter quod ianua clauderetur sicut aliis. Et si dicas: Igitur si fuisset mortua ante passionen Filii fuisset beata? dici potest quod sancti Patres in limbo purgati fuerunt a peccato originali, et tamen clausa fuit ianua usque ad solutionem poenae debitae. Ita enim determinaverat Deus, quod licet acceptaret passionem Christi praevisam ad remittendam culpam originalem omni credenti et credituro illam passionem, non tamen remittebat poenam illi peccato debitam, scilicet carentiam visionis divinae propter passionem praevisam, sed propter ipsam praesentem exhibitam, et ideo, sicut illis Patribus non patuit ianuam, quousque passio Christi fuit exhibita, ita probabile est quod nec Beatae Virgini. Et si arguatur contra hoc, quod ipsa naturaliter prius fuit filia Adae quam habuit gratiam, quia prius fuit persona, quam habuit gratiam; in illo igitur priori tenebatur ad iustitiam originalem, quia naturalis filia Adae, et non habuit eam; ergo in illo priori contraxit originale peccatum: respondeo et dico...: quod prius naturaliter fuit filia Adae, quam iustificata concedo, quia illam naturam in primo instanti naturae sic conceptam consequebatur esse filiam Adae et non habere gratiam in illo instanti naturae. Sed non sequitur: ergo in illo instanti naturae fuit privata, loquendo omnino de primo instanti, quia, secundum illam primitatem, natura animae ita naturaliter praecessit privationem iustitiae, sicut ipsam iustitiam; sed tantum potest hic inferri, quod in ratione naturae, quae est naturaliter fundamentum filiationis Adae, non includitur iustitia, nec eius carentia, quod concedo. |
Про Непорочне Зачаття Матері Христа
1. Там, в небі, є Святі (Блаженні), котрі ніколи не були ворогами Бога через актуальний гріх, як багатьох невинних; й багато інших, котрі, навіть будучи ворогами Бога через смертельний гріх, опісля покутували. Є також там Свята Діва Матір Божа, котра ніколи не була, в актуальності, ворогом Бога ані через актуальний гріх, ані через первородний гріх (однак була б ним, якби не була збережена)2. 2. З вищості її Сина - відкупителя, примирителя, посередника - можна зробити висновок, що вона не стягнула первородний гріх. Справді, найдосконаліший посередник може в найдосконаліший спосіб здійснювати посередництво для іншої особи, щодо якої він посередник; отож Христос є найдосконалішим посередником. Отже Христос мав найдосконаліший можливий ступінь посередництва для інших творінь або осіб, щодо яких він був посередником. Та для жодної іншої особи Він не мав найвищого ступеня як для Марії; отже і тд. Але ним не був би, якби не заслужив для неї збереження від первородного гріха. І це доводжу трояко: по-перше, порівнюючи з Богом, з яким поєднує; по-друге, порівнюючи зі злом, від якого звільняє; по-третя, порівнюючи з обов"язком особи, яку примирює. Ніхто найбільше та найдосконаліше не умилостивлює іншого щодо отриманої образи, якщо не може попередити, щоб її образили. Оскільки умилостивлює її вже ображену, аби пробачила, то умилостивлює не найдосконаліше. Отож, Христос не найдосконаліше умилостивив Трійцю щодо провини, стягнутої синами Адама, якби не попередив, аби хтось Трійцю не образив, а внаслідок цього якась душа якогось сина Адама не мала цієї провини, і є можливим, щоб не мали провини. З другого шляху робимо подвійной висновок: перший, тому що найдосконаліший посередник заслуговує віддалення кожної кари від того, кого примирює; отож первородна провина є найбільшою карою навіть від позбавлення оглядання Бога. Тому що гріх є найбільшою карою інтелігентних створінь поміж всіма тими карами. Отже, якщо Христос був найдосконалішим примирителем, повинен був заслужити, щоб яка-небудь особа була збережена від кари. І нею є ніхто інша як Його Матір. Підтвержено це прикладом: для сина Адама було б найбільшою карою, якщо цар проти нього був би ображений, ніхто б його найдосконаілше не поєднав би, якщо не віддалив би від нього не тільки кару позбавлення спадку, але й саме буття неприятелем царя. З цього ж шляху можна зробити висновок так: Христос здається був тим, хто поправив і поєднав нас щодо гріха первородного як і актуального; тому що як необхідну причину втілення, страждання і тд. зазвичай вказують первородний гріх. Та зазвичай вважається, що Христос був посередником так досконалим у відношенні до якоїсь особи, наприклад до Марії, що зберіг від кожного актуального гріха; отже, так само, від первородного гріха. З третього шляху роблю такий висновок: поєднана персона не зобов"язана в найвищий спосіб свому посереднику, якщо не отримує від нього найвище добро, яке може мати через посередника: але через посередника можна отримати невинність, тобто збереження від провини вже здійсненої або отї, що ще здійсниться. Отож жодна персона не була б зобов"язана Христові, як посереднику, в найвищий спосіб, якби Він нікого не вберіг від первородного гріха. Якщо кажеш: Так само зобов"язана персона, якій відпускається гріх, як та персона, яка збережена від гріха, - то кажу: визначнішим добродійством є зберегти від зла ніж дозволити потрапити в зло і лише після визволити від нього. Здається також, тому що з Христом багато душ заслужили благодать і славу, і за це вони боржники Христові, як посереднику, чому жодна душа не була б Йому боржником за невинність? І чому, в той час, коли всі блаженні ангели є невинні, жодна людська душа не була б невинна у вітчизні (небі), поза винятком душі Христа? Тому що більшим добром є досконала невинність, ніж відпущення провини після падіння, тому Марії було дане більше добро, вберігаючи її від первородного гріха, ніж би очищуючи її після нього3. 3. Протилежні міркування, взяті з умов, яким Марія, здається, була піддана, не переконливі. а) Марія - так говориться - була зачата як всі інші, тобто дякуючи народженню, що піддане праву пристрасті: її тіло, отож, було заражене. Як в інших інфекція тіла плямить душу, так само була заплямлена душа Марії. - Такий спосіб аргументації не переконує, як вже ми зауважили зі св. Анзельмом, говорячи про первородний гріх у 32 розд. 2 книги. Але, навіть якщо прийняти, що первородний гріх стягується так звичайно, то, з іншої сторони, також правда, що інфекція тіла залишається після хрещення; значить вона (інфекція тіла), у відношенні до первородного гріха, не являється необхідною причиною: вона (інфекція) залишається, а первородний гріх знищується благодаттю, що вливається в неї4. Отже, інфекція може, навіть в перший момент (зачаття), не бути необхідною причиною зараження душі, і гріх був би віддалений благодаттю5. б) Так само говориться: - Марія мала страждання, притаманні людській природі, такі як голод, спрага, тобто ті, що були нам завдані внаслідок первородного гріха. Отож, також і вона не була невинною. - Також ця трудність не переконує. Посередник може поєднати когось, віддаляючи від нього непотрібні страждання, залишаючи ті, що можуть бути йому потрібні. Первородний гріх був би непотрібним Марії, в той час як дочасні страждання могли бути потрібні, бо через них могла здобути заслуги (і здобула їх. Ось чому, отож, Бог спас її від первородного гріха, залишаючи їй дочасні страждання)6. в) Говориться також: - (Христос, як спаситель всього сущого, відкрив всім двері неба.) Якщо блаженна Діва не стягнула первородного гріха, не потребувала б спасителя, ані Христос не відкрив би для Неї дверей неба, що не було б для Неї закриті. Бо саме гріх, особливо первородний, закриває їх. (Відповідаю:) Марія як ніхто потребувала Христа як Спасителя: вона, з приводу такого самого народження, мала стягнути первородний гріх, якби не була збережена, дякуючи благодаті посередника. Як інші потребували Христа, аби, дякуючи Його заслугам, був відпущений їм гріх вже стягнений, так Марія мала більшу потребу в посередникові, аби не стягнути гріха. Брама неба була відкрита Їй дякуючи заслузі страстей Христових, передбачених і прийнятих Богом особливо в порядку до її особи, бо власне дякучи їм (страстям) ніколи не було в особі Марії гріха чи будь-якої іншої речі, що закрила би Їй, як й іншим, браму неба. г) Отож - скажеш - якби Марія померла перед стражданнями Сина, чи була би блаженною? Можна відповісти, що святі отці в лімбі були очищувані від первородного гріха, але брама неба була для них закритою аж до відпущення карного боргу. Таким чином установив Бог, що навіть приймаючи страждання Христа, передбачене для відпущення первородної провини для кожного віруючого, що вірить в ці страждання, однак не відпустив би кари, що належить за цей гріх, як тільки через страждання, пожертвувані актуально. Отож, як тим отцям не була відкрита брама неба аж до здійснення страждань Христових, так само, мабуть, вона не була б відкрита навіть Марії. ґ) 7 Тим, що аргументують, кажучи: - Марія була дочкою Адама, перед тим як отримала благодать. Таким чином перше була особа, а потім отрималала благодать. Отже, в такій послідовності, як природна дочка Адама, не мала первородної справедливості. Відповідаю і кажу: - поступаюсь, що Марія, з природи, перше була дочкою Адама, ніж усправедливлена, тому що та природа, так зрозуміла, в свій перший момент чинила з неї дочку Адама і тому не мала благодаті в тому моменті природи. Але з цього не випливає, що, в той момент природи, говорячи в цілому про перший момент, була позбавлена таким чином попереджає позбавлення справедливості |
| [1] Сказати Марія
"Непорочна" значить ствердити, що Її душа, створена Богом та з"єднана з
тілом для його оживлення, була, в сам момент створення, прикрашена
освячуючою благодаттю, звідси Її особа, навіть на один-єдиний момент,
не була в стані гріха. Це найбільш геніальна теорія Дунса Шкота,
піднесена до рівня догми. [2] Використано різні видання цього тексту, тому є де-які відступи від латинського тексту з першої колонки. [3] На іншому місці цей аргумент сформуловано таким чином: "Найвищий акт Посередника чинить, що той, для кого хтось є посередником, являється його боржником в найбільшому ступені. Значить, так як Бог міг зберегти Блаженну Діву від будь-якого гріха і так як зберегти від провини це акт сили й доброти, набагато більший від очищення з плями гріха, Син повинен був зберегти Її також і від первородної провини, щоби Матір була зобов"язана в найбільшому ступені Синові". [4] Тобто первородний гріх не полягає в якійсь злій якості, напр. пристрасті (пожадливості), або в чомусь позитивному. Тіло не діє як фізична причина передачі первородного гріха, але тільки як моральна причина, тобто що воно заключає в собі причину чи умову, через яку Бог не уділяє освячуючої благодаті тим, що народжуються позбавлені первісної цілісності. - Теологи-схоласти тієї епохи не розрізняли чітко первородний гріх та пристрасть і розуміли цю останню як вадливу рису, що заражає спочатку тіло, а від тіла переходить на душу. Шкот разом зі св.Анзельмом заперечує такій думці, що ніби-то пристрасть справжня інфекція тіла та позитивна вада. А навіть якщо допустити, що пристрасть є справжньою інфекцією тіла, то не можна вважати, що між нею та успадкованою плямою гріха є есенціальний зв"язок, зауважує Doctor Sottiles. Ніщо з того, що становить первородний гріх, не залишається в охрещених. А однак хрещення не звільняє від пристрасті. [5] Іншими словами: навіть якщо гіпотеза, що тіло заражається в акті народження, чому душа Марії не могла би бути святою від самого першого моменту свого існування, зсилаючи Бог благодать в цю душу в сам момент створення і перешкоджаючи таким чином, що пляма тіла принесла зі собою сліди самого гріха? Бо ж зараження тіла не являється причиною необхідною ані достатньою щодо первородного гріха. Це видно з факту, що зараження залишається навіть після хрещення. [6] До того ж, фізичні страждання не мають необхідного відношення до первородного гріха, який вже мається. [7] Логіка Дунса така: Щодо порядку природи (тобто логічно, ідеально), Марія була дочкою Адама, а значить боржником гріха; але щодо порядку часу (тобто в дійсності), Її душа була створена і освячена одночасно. Дочка Адама зі своєї природи не може бути святою, тобто сама в собі; але це не перешкоджає, що сталася такою через благодать, тобто із зовні, з Божої доброти. Сучасні теологи, послідовники Шкота, допускають призначення (предестинацію) Марії на Матір Бога (як і предестинацію Христа) незалежно від гріха Адама. Таким чином вони виключають в Ній борг затягнення первородного гріха. De Castelplanio пише: "Марія перше є Матір"ю Божою, ніж дочкою людською; ПЕРОККЕ не була оголошена дочкою людською, як тільки тому що була предестинована Божа Матір. Народження служить вибранню: природа повинна була залишитись нерухомою, як говорить класичний вислів Дамаскена, аби благодать принесла свій власний ефект, тобто освячення". |
СТОРІНКА В ПРОЦЕСІ ПОВНІШОГО ОПРАЦЮВАННЯ
Ось моя спроба перекласти Дунса Шкота на українську мову. Труд дуже кропіткий і важкий. Нелегко підібрати точні терміни, перекласти якнайбільш буквально і все це викласти в зрозумілій формі.
Згодом викладу повний текст.
Буду ДУЖЕ радий поправкам чи підказкам :)
В планах переклад іншого твору про рацію втілення Божого Слова Cur Deus homo.
Назад до біографії бл. Йоана Дунса Шкота.
Copyright 2008, бр.Патрик Оліх OFM