Мир та добро!
 
Adoramus Te...

  Тома з Челяно, "Житіє перше"  
Розділ ХІІІ
"Коли мав одинадцятьох братів, пише перший Устав, затверджений Папою Інокентієм ІІІ"

 
[32]
Бачачи, що з дня на день збільшувалася кількість його послідовників, Франциск просто та коротко написав для себе та для братів - теперішніх й майбутніх - норму життя, тобто Устав, що складався передусім з виразів Євангелія, досконалого дотримування якого безустанно прагнув. Та додав також деякі інші вказівки, необхідні та нагальні для святого спільного життя. Після цього з усіма підданими братами вдався до Риму, прагнучи, щоб монсеньйор Папа Інокентій ІІІ затвердив те, що він написав був.
В той час знаходився у Римі шановний єпископ Ассізі Ґвідо, котрий мав особливу любов та пошану до Франциска і до всіх його братів. Коли той їх побачив, не знаючи мотиву їхнього приходу, дуже стривожився, бо боявся, що вони бажають полишити їхню батьківщину, де Господь через оцих своїх слуг чинив вже багато добра. Бо він був дійсно глибоко радий мати у своїй дієцезії багатьох людей такого типу, адже від їхнього святого життя очікувалися численні плоди. Як тільки почув причину подорожі та їхні наміри, возрадувався в Господі і запропонував свою руку помочі і розради.
Святий Франциск представився також єпископу Сабіни Йоану з Сан Паоло (Джованні Колонна, колишній абат Сан Паоло, потім Кардинал та єпископ Сабіни; помер у 1215 році). З-поміж владик та достойників римської Курії мав славу такого, що погорджує земними речами та любить небесні. Єпископ прийняв Франциска з симпатією та похвалив його наміри.

[33]
Тим не менше, будучи людиною розсудливою, розпитував Франциска по багатьом проблемам і шукав, як переконати, щоб той обрав життя монаше чи пустельниче. Але Святий Франциск відмовлявся з найбільшою покорою, яку мав, від цих аргументів, не тому, що ними погорджував, але тому, що відчував себе притягнутим вищим прагненням, слідуючи з любов'ю за іншим ідеалом. Єпископ дивувався його ревності, однак боявся, що він не зможе витривати в такому високому ідеалі, вказував шляхи більш легкі. В кінці, переможений його незмінністю, прихилився до його прохань і зобов'язався підтримати його справу перед Папою.
Відповідальним за Церкву Божу був тоді монсеньйор Папа Інокентій ІІІ, людина, омита славою, вчена, багата, запальний діяч справедливості на захисті прав та інтересів християнської віри. Він, коли дізнався про прагнення цих Божих людей, після дозрілого роздуму, дав свою згоду на їхнє прохання і доповнив його, даючи йому ефект; заохотив їх багатьма порадами і благословив їх, кажучи: "Ідіть з Богом, брати, і як Він удостоїть вас надихнути, проповідуйте всім покаяння. Коли Господь всемогутній зростить вас у кількості та благодаті, повернется з радістю сказати мені це, і я вам уділю з більшою впевненістю інші ласки та обов'язки більш важливі".
Справді, Господь був з Франциском всюди, куди б він не йшов, розрадуючи його об'явленнями та оживляючи його Своїми благодатями. Однієї ночі він мав таке видіння: на узбіччі дороги, якою він йшов, було дерево - величне, сильне й гарне, з величезним і високим стовбуром. Коли він наблизився, щоб придивитися до його краси та величності, то сам несподівано виріс так, що міг доторкнутися його верхівки. Він взяв дерево і однією лише рукою легко нахилив його до землі. Так сталося справді: Папа Інокентій, який як дерево найвище й найсильніше у світі, схилився так прихильно до прохання блаженного Франциска.



Далі буде ще :)

Дякую за коректу Реґіні Косуба :)


  Допомога
Буду радий Вашим зауваженням, питанням, думкам.
:)

Система Orphus

Відвідайте офіційну сторінку Провінції францисканців в Україні - www.ofm.org.ua


Copyright 2009 бр.Патрик Оліх, францисканець :)